Моя точку зору, має бачення.

Я, Сондей Надія Іванівна, та людина, яка бачить Україну багатою європейською правовою державою, в якій живуть заможні та щасливі люди. Щоб Україна стала такою,нам усім потрібно робити кроки до нашого щастя. Для цього кожен, на своїй ділянці відповідальності, зобов’язаний наближати нас до нашого кращого майбутнього.

Я зараз хочу торкнутись тієї ділянки відповідальності, яка мені буде знайома – це ортодонтія.

Ортодонтія – це підрозділ стоматології, який спеціалізується на діагностиці, профілактиці та лікуванні аномалій зубощелепового апарату (вирівнювання зубного ряду і вирівнювання прикусу).

Ця діяльність захопила мене уже давно – років 40 назад. Хоча, активного розвитку ортодонтія в Україні зазнала лише після здобуття Україною незалежності. І, на моє глибоке переконання, розвиток ортодонтії, як науки, безпосередньо пов’язаний із діяльністю Мирослави Драгомирецької та очолюваної нею, Асоціації ортодонтів України, заснованої в 1999 році.

Власне, завдяки невтомній праці всіх членів Асоціації та М. Драгомирецької, на сьогодні українські ортодонти мають можливість використовувати найновітніші наукові дослідження та методики лікування провідних ортодонтичних шкіл світу.

Одним із напрямків діяльності Асаціації – є система безперервної підготовки ортодонтів – в рамках якої, всі бажаючі лікарі мають можливість систематично відвідувати лекції та майстеркласи визнаних у світі спеціалістів. І це мене дуже радує. Адже, я пам’ятаю перші лекції в Україні професора Гарвардського університету – Кофтінніци. На той час це була не велика кількість слухачів. Адже тоді, в середовищі стоматологів існувала думка, що ортодонтією може займатись будь-який лікар, і не потрібно здобувати додаткових знань.

На сьогодні ситуація змінилась. В більшості професійної спільноти прийшло розуміння – що ортодонтія це окрема галузь в стоматології, відносно молода, і щоб нею займатися, лікар стоматолог повинен здобувати спеціальні знання.

Звичайно я тішуся, що на різноманітні лекції та мастеркласи приїжджає все більше і більше учасників, багато з них молодь. Мені приємно зустрічатися з моїми колегами, які фанатіють від ортодонтії, не лише на заходах, які проводяться в Україні, а, деталі частіше, й за межами України. Адже завдяки цьому— наші пацієнти, які проживають в Україні, можуть отримати лікування, яке нічим не відрізняється від лікування в країнах Євросоюзу чи США.

Для чого цей вступ? І чому моя публікація називається “про наболіле”? Та саме тому В Україні сьогодні створені всі умови для повноцінного розвитку ортодонтичної науки, для надання нормальної допомоги нашим мешканцям.

І незважаючи на ці умови — не все так добре, як би того хотілося. Адже, як свідчать останні результати досліджень ортодонтичні захворювання — не є самостійним ураженням організму. Адже дійсно — самим лише неправильним розташуванням зубчика чи порушенням прикусу справа не закінчується. Це є лише початок тих порушень, з якими в майбутньому стикнеться дитина.

Ми можемо сьогодні сперечатися, що первинне — порушення прикусу чи сколіоз, порушення сну, порушення мови, психологічні травми тощо. Але, в науковому середовищі, вже відсутні дискусії про взаємоповязаність цих захворювань.

Разом з тим, виникає проблема практичного застосування цих досліджень. Адже, на жаль, більшість стоматологів в Україні, як і лікарів загальної практики не відвідують такі конференції. Більше того, в силу комерціалізації медичної допомоги значна частина наших колег націлена на максимілізацію прибутку та скорочення строку лікування. Саме цим, на мою думку, пояснюється таке масове захоплення і популяризація лікування лише брекетами. Хоча фактично всі світові асоціації ортодонтів наголошують на потребі раннього ортодонтичного лікування. В нас, в Україні, все ще в більшості стоматкабінетів пацієнти можуть почути або ж нічого страшного — ми виросли з кривими зубами і нічого страшного, або ж приходьте після 12-14 років.

Чи потрібне ортодонтичне лікування — так потрібне. І справа не лише у зовнішньому вигляді ікомплексах у спілкуванні. Як я вже говорила — ортодонтичне захворювання йде у парі із цилим рядом інших захворювань, і відповідно не виправивши ортодонтичні паталогії отримати результативне та ефективне лікування інших захворювань, на жаль, не можливо.
Щодо того, коли починати лікування і чому рекомедують деякі лікарі чекати 12-14 років. Причина проста. Після 12-14 років виправити ортодонтичну патологію можна лише з використанням брекетсистеми.

Відповідно для лікаря це легше — адже зменшується тривалість лікування, скорочується частота контактів лікаря з пацієнтом і при цьому значно зростає вартість лікування, якщо порівнювати із знімними ортодонтичними апаратами (які надзвичайно ефективні у ранньому віці).

Для прикладу, у нашій клініці лікування брекетсистемами в середньому для пацієнта обходиться в 2- 2,5 рази дорожче, ніж лікування знімними апаратами.

Разом з тим, і, на жаль більшість лікарів, які пропагують лікування лише брекетами, про це мовчать, за допомогою самих лише брекетів досягнути комлексного результату вже майже не можливо. Адже в 12-14 років вже фактично сформувався скелет людини, виробилися компенсатори з врахуванням тих патологій, які були в людини, асиметрично розвинулася та чи інша група мязів. І відповідно, в такому випадку мова вже йде про комплексне лікування — і брекети, і остеохіріргія (коли видаляють частину щелепи або вживляють штучну кістку, чи роблять корекцію на голівці нижньощелепового суглоба), і пластична хірургія (коли виправляють асиметрію мязів) тощо. Таким чином — якщо розпочати пізнє ортодонтичне лікування — лікар ортодонт може усунути лише проблему неправильного положення зубів, але не запобігти чи усунути несприятливі наслідки ортодонтичної патології.

Ще однією проблемою, з якою ми стикнулися, особливо в останні роки, – масове видалення зубів в процесі ортдонтичного лікування. Так, дійсно така методика лікування була досить популярна в минулому. Але наука не стоїть на місці. На сьогодні, розроблено комплекс досліджень, які дають можливість, за допомогою певних формул, прорахувати чи є потреба у видалені того чи іншого зубчика чи ні. На жаль, такі обрахунки роблять рідко.
Мені важко пояснити чому. Можливо не вміють (адже цій методиці не так багато років), можливо не хочуть — бо це забирає багато часу. Але без детального дослідження — не можливо правильно поставити діагноз і, як наслідок, обрати правильну лінію лікування. І це те що мене болить.
Мене болить чому лікарі педіатри, лори, логопеди і, найстрашніше, – стоматологи не звертають увагу батьків на ортодонтичний статус дитини. Адже більшість ортодонтичних патологій можна вже діагностувати в 2-Зрічному віці. Деяким захворюванням можна запобігти корекцією режиму харчування дитини, спеціальними вправами, усуненням шкідливих звичок — наприклад, смоктання пальчика, занадто мяка іжа тощо (які у раньому дитячому віці можуть призвести до формування набутих, а не вроджених, ортодонтичних порушень) тощо.

Мене болить, коли деякі лікарі можуть багато розповідати і обіцяти пацієнтам на консультації, але відмовляються давати пацієнтам письмовий звіт про результати діагностики та заплановане лікування.

Мене болить коли “лікарі” рекомендують пацієнтам видалити зубчики, але не дають при цьому письмового направлення (яке би лишилося в пацієнта) або ж рекомендують почекати із початком лікування поки проріжуться всі зубчики — і знову ж у пацієнта не лишається жодного підтвердження такої рекомендації. Мене болить, коли замість керамічних брекетів (як обіцяно), пацієнтові фіксують пластмасові — куплені на АІІіЕхрres.

Чи несе після цього лікар якусь відповідальність? Питання риторичне. Я хотіла би вірити, що докори сумління інколи мучають таких лікарів.

Лікар ортодонт, Сондей Надія Іванівна

Залиште свій відгук

Увійти за допомогою: 

Ваша адреса електронної пошти не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *